Велика, або Страсна п’ятниця – це день глибокого духовного зосередження та жалоби для християн усього світу. Згідно з Євангелієм, саме цього дня Ісус Христос був засуджений до страти, пройшов хресну дорогу на Голгофу і був розп’ятий. Цей день присвячений спогадам про Страсті Христові, що охоплюють суд, шлях під вагою хреста, смерть Спасителя задля спокутування гріхів людства та Його поховання. У церквах цього дня не правиться Літургія, натомість вечірня служба супроводжується виносом Плащаниці – полотна із зображенням Христа у гробі.
Для українців Велика п’ятниця завжди була оповита особливим благоговінням, де біблійна історія тісно переплелася з народними звичаями. Традиційно це день тиші, коли навіть розмовляти намагалися пошепки, а будь-яка веселість вважалася великим гріхом. Більшість робіт суворо заборонена: не можна шити, прати, рубати дрова, будувати чи «тривожити землю» (копати, орати, садити). Вірили, що посаджене цього дня не зійде, а сміх віщував сльози на весь рік. Також вважалося, що не варто митися або стригти волосся.
Незважаючи на загальні заборони, народна традиція робить виняток для випікання пасок. Вважається, що паска, спечена у Страсну п’ятницю, не пліснявіє, має цілющі властивості і довго залишається свіжою, проте робити це слід з молитвою та у повній тиші. Головна подія дня у храмах – винос Плащаниці, що зазвичай відбувається о 14:00–15:00. Віряни підходять до неї на колінах, цілують рани Спасителя і просять прощення гріхів. Для вірян це також день найсуворішого посту: варто відмовитися від їжі до виносу Плащаниці, після чого дозволяються лише хліб та вода. Велика п’ятниця для українців — це час внутрішньої тиші, можливість зупинитися у передвеликодній метушні, подумати про вічне та підготувати свою душу до світлої радості Воскресіння.
