Два десятиліття тому на екрани вийшов фільм «Штольня» режисера Любомира Левицького, який став першим повнометражним україномовним трилером та горором в історії незалежного українського кіно. У час, коли сам жанр фактично не існував у національному кінематографі, ця стрічка була сміливою спробою заговорити з глядачем мовою напруги, страху та динамічного сюжету, що стало справжнім проривом для того періоду.
Зйомки фільму проходили у реальних підземеллях – покинутому військовому ДОТі 1939 року під Києвом. Виробництво відбувалося майже без ресурсів: перший інвестор позичив гроші у родичів та вклав власні заощадження. Попри такі обмеження, «Штольня» успішно вийшла у прокат, зібрала касу, здобула відзнаки та з часом отримала культовий статус серед українських глядачів. Ця стрічка довела, що українське кіно може ефективно працювати з жанром і звучати впевнено.
Сьогодні, через 20 років, «Штольня» сприймається вже не просто як експеримент, а як одна з перших відправних точок, з якої в Україні почало формуватися жанрове кіно. Сам Любомир Левицький продовжує працювати у напрямі гостросюжетного кіно. Його нова екшн-стрічка «КІЛЛХАУС», заснована на реальній операції українських військових, розвиває той самий інтерес до напруги, динаміки та історій, що базуються на сильному драматичному матеріалі. Фільм виходить у національний прокат 23 квітня, демонструючи, як українське кіно пройшло шлях від першого трилера, знятого майже без ресурсів, до масштабних проєктів, що відображають сучасну реальність країни.
