Задовго до появи багатоступеневого догляду українські жінки покладалися на дари природи для підтримання своєї краси. Калина слугувала природним рум’янцем, її ягодами натирали щоки. Для зміцнення та блиску волосся використовували відвари з ромашки, кропиви, деревію, любистку та м’яти. Мед застосовували як маски для обличчя та волосся, а сметана допомагала освітлити веснянки. Довга густа коса була символом дівочої краси, тому її ретельно доглядали травами та оліями. Навіть декоративна косметика мала свої природні аналоги: вуглинки для брів та жир для блиску губ.
Сучасна б’юті-індустрія інтегрує ці традиційні компоненти, переважно у вигляді екстрактів. Проте, як зазначає хімікиня-технологиня Юлія Гагаріна, справді українських інгредієнтів у масовому виробництві небагато. Переважно це очищена вода. Соняшникова олія, хоч і українська, має обмежене використання через нестабільність та індивідуальну чутливість шкіри. Інші компоненти, як-от мед, є нішевими через алергенність, невідповідність веганським стандартам та складність сертифікації. Створення косметики – це складний процес, що об’єднує інгредієнти з усього світу, де внесок України полягає здебільшого в інтелектуальній та виробничій складовій.
Незважаючи на це, деякі бренди продовжують втілювати традиційні українські елементи у своїх продуктах. Наприклад, український бренд Yaka пропонує мус для тіла з екстрактами календули, ромашки, шипшини та калини. Косметика Beehive Cosmetics зосереджена на меді, використовуючи липовий мед у вершках для тіла. Любисток, який століттями був частиною української культури, став основою твердого шампуню Vesna. Міжнародні бренди також використовують знайомі інгредієнти: корейський I’m From має маски з медом, а Kiehl’s та Ziaja включають екстракт огірка до своїх тонерів та масок, демонструючи сучасне переосмислення природних скарбів України.
