У 2026 році Великдень в Україні припадає на 12 квітня. Це одне з найважливіших свят, що поєднує глибокі християнські традиції з давніми язичницькими віруваннями. Етнологиня Ярослава Музиченко в інтерв’ю для NV підкреслює значення цього дня для українців. Ще задовго до християнства цей період символізував відродження природи та початок нового життя, відзначаючись у день весняного рівнодення. Тоді предки вшановували сонце обрядовим хлібом, вогнем, водою, поминальними трапезами та піснями, а традиційні писанки й крашанки, що є символами зародження життя, також сягають язичницьких вірувань.
Підготовка до Великодня розпочинається за 40 днів до свята з Великого посту – часу духовного очищення та самообмеження. Особливо інтенсивно готувалися за тиждень до свята: у Чистий четвер оселі ретельно прибирали та прикрашали новими рушниками. Господині пекли паски, готували вишиті покривки для святкових кошиків. Страсний тиждень був наповнений особливими обрядами та богослужіннями, а субота повністю присвячувалася приготуванню різноманітних святкових страв.
Серцем великоднього столу є традиційна українська паска, прикрашена візерунками з тіста у вигляді хрестів, решіток, пташок та вінків, а для рум’янцю змащена яйцем. До святкового кошика обов’язково кладуть сирну паску, м’ясні страви – раніше це було запечене порося, тепер частіше вудженина та шинка, а також пиріжки з маком і сиром. Незмінними атрибутами є крашанки, пофарбовані цибулевим лушпинням у червоний колір, що символізує життя та рід. Мак і хрін у кошику виступають оберегами.
Великдень супроводжувався низкою особливих звичаїв: придбання нового святкового посуду та одягу для дітей, взаємні подарунки між подружжям. Також було заведено допомагати нужденним – сиротам, вдовам та літнім людям, пригощаючи їх святковими стравами. Час проводили у спілкуванні з родиною та друзями. Традиційні великодні розваги, такі як весняні обрядові танці та хороводи – гаївки – колись мали важливе ритуальне значення, символізуючи пробудження природи та сприяючи родючості.
