У 2026 році українці святкуватимуть Великдень 12 квітня. Напередодні цієї важливої події ми досліджуємо давні українські традиції святкування, їхнє язичницьке коріння, особливості підготовки та символіку святкового кошика. Етнологиня Ярослава Музиченко в інтерв’ю для NV підкреслила глибинне значення Великодня для нашого народу, розкривши християнські та дохристиянські звичаї.
Історично Великдень сягає корінням у дохристиянські часи, коли він символізував відродження природи та початок нового сільськогосподарського циклу. Наші предки вшановували сонце, використовуючи обрядовий хліб, вогонь, воду та поминальні трапези. Писанки й крашанки, що є потужними символами зародження життя, а також гра у «навбитки», успадковані саме з тих часів, як відображення передачі життєвої сили. Підготовка до Великодня розпочинається задовго до свята з Великого посту, що є часом духовного очищення. За тиждень до Пасхи, особливо у Чистий четвер, в оселях наводили лад, прикрашали новими рушниками. Господині випікали паски та готували вишиті покривки для кошиків, а Страсний тиждень присвячували особливим обрядам та богослужінням.
Серцем великоднього столу є традиційна українська паска, прикрашена фігурками з тіста — хрестами, решітками, пташками та вінками, які для рум’янцю змащували яйцем. Окрім паски, святковий кошик обов’язково вміщує сирну паску, м’ясні страви (вудженина, шинка), пиріжки з маком і сиром, а також крашанки, пофарбовані цибулевим лушпинням у червоний колір, що символізує життя та рід. Мак і хрін традиційно вважалися оберегами. Серед інших великодніх звичаїв – придбання нового святкового посуду та одягу для дітей, взаємні подарунки та допомога нужденним – сиротам, вдовам та літнім людям, яких пригощали святковими стравами. Це час для спілкування з родиною та друзями, вільний від повсякденних турбот.
Великдень також славився традиційними розвагами – весняними обрядовими танцями та хороводами, відомими як гаївки. Вони мали глибоке ритуальне значення, символізуючи пробудження природи та сприяючи родючості. Стародавні ігри, як-от «Мак», «Грушечка», «Кривий танець» чи «Просо», також були невід’ємною частиною святкування, віддзеркалюючи цикли життя та давні вірування. Попри історичні спроби впливу на українські традиції, зокрема використання слова «куліч» замість «паска» та обмеження у радянські часи, українці завжди зберігали свою самобутність і продовжували святкувати Великдень, передаючи цінні звичаї з покоління в покоління.
