У 2026 році українці готуватимуться до Великодня, що відзначатиметься 12 квітня. Це одне з найважливіших свят, яке глибоко вкорінене в культурі та має як християнські, так і стародавні язичницькі витоки. Як зазначає етнологиня Ярослава Музиченко, ще в дохристиянські часи цей період символізував відродження природи та початок нового господарського циклу, святкуючись у день весняного рівнодення. Наші предки вшановували сонце через обрядовий хліб, вогонь, воду, поминальні трапези та пісні.
Підготовка до Великодня традиційно розпочиналася за 40 днів до свята з Великого посту – часу духовного очищення та самообмеження. За тиждень до свята, особливо у Чистий четвер, оселі ретельно прибирали та прикрашали новими рушниками. Господині випікали паски та готували вишиті покривки для святкових кошиків. Писанки та крашанки, що символізують зародження нового життя, також сягають язичницьких вірувань, як і гра в “навбитки”, що уособлює передачу життєвої сили. Традиційна українська паска прикрашається виробами з тіста у вигляді хрестів, решіток, пташок та вінків, а для рум’яності змащується яйцем.
У святковому кошику, окрім паски, обов’язково мали бути сирна паска, м’ясні страви (вудженина, шинка), пиріжки з маком та сиром, а також крашанки, пофарбовані цибулевим лушпинням у червоний колір, що символізує життя та рід. Мак і хрін у кошику вважалися оберегами. На Великдень існували звичаї дарувати новий святковий посуд, одяг дітям та обмінюватися подарунками між подружжям. Також було заведено допомагати нужденним, пригощаючи їх великодніми стравами. Святковий час проводили у спілкуванні з родиною та друзями, уникаючи перевтоми. Навіть попри спроби вплинути на українські традиції ззовні, зокрема через нав’язування слова “куліч” замість “паска” та обмеження у радянські часи, українці завжди зберігали та берегли свою унікальну великодню спадщину.
