Великдень — одне з найзначніших свят для українців, і у 2026 році православні відзначатимуть його 12 квітня. Це час глибокого духовного очищення та відродження, де християнські традиції тісно переплітаються з давніми язичницькими віруваннями. Етнологиня Ярослава Музиченко в інтерв’ю для NV підкреслює цю важливість, зазначаючи, що свято сягає дохристиянських часів, коли воно символізувало відродження природи та початок нового господарського циклу, вшановуючи сонце обрядовим хлібом, вогнем, водою та піснями.
Підготовка до Великодня традиційно починається задовго до свята з Великого посту – періоду духовного очищення. Напередодні, під час Чистого четверга та Страсного тижня, оселі ретельно прибирали та прикрашали новими рушниками. Господині випікали запашні паски, прикрашаючи їх символічними візерунками з тіста: хрестами, решітками, пташками. Обов’язковим атрибутом свята є великодній кошик, до якого, крім паски, кладуть сирну паску, м’ясні страви (вудженину, шинку), пиріжки з маком та сиром, а також крашанки, пофарбовані цибулевим лушпинням у червоний колір, що символізує життя та рід. Мак і хрін у кошику вважалися оберегами, а писанки й крашанки, як символи зародження життя, мають глибоке язичницьке коріння.
Саме свято Великдня було наповнене особливими звичаями та розвагами. Українці вітали один одного, дарували дітям новий одяг та обмінювалися подарунками. Важливою традицією була допомога тим, хто її потребує – сиротам, вдовам та літнім людям, яких пригощали великодніми стравами. Святковий час проводили у спілкуванні з родиною та друзями, уникаючи перевтоми. Традиційні весняні обрядові танці та хороводи – гаївки – колись мали ритуальне значення, символізуючи пробудження природи та сприяючи родючості, а ігри, як-от «Мак» та «Грушечка», відображали етапи росту рослин.
Незважаючи на історичні спроби вплинути на святкування Великодня в Україні, зокрема через нав’язування чужих культурних наративів та обмеження у радянські часи, українці завжди зберігали свої унікальні традиції. Це свідчить про глибоке коріння та незламність української ідентичності, де Великдень є не просто релігійним святом, а символом відродження та неперервності життя.
