Великдень 2026 року обіцяє бути особливим для українців, поєднуючи давні християнські канони з глибокими народними звичаями. Це свято є серцем української духовності та символом перемоги життя. Цього року дати святкування відрізняються: християни західного обряду відзначатимуть Великдень 5 квітня, а Православна церква України та УГКЦ – 12 квітня. В Україні основні урочистості орієнтовані на 12 квітня. Через воєнний стан додатковий вихідний у понеділок, 13 квітня, імовірно, буде скасовано, проте це не завадить родинним зустрічам та молитві.
Назва «Пасха» походить від давньоєврейського слова «Песах», що символізує звільнення. У християнському розумінні Великдень — це перехід від земного буття до вічного та перемога над смертю. В Україні це свято поєдналося з язичницьким Велесднем – святом весняного рівнодення, звідки й походять традиції випікання круглої паски (символ Сонця) та фарбування яєць (символ зародження життя). Підготовка до Світлого Воскресіння розпочинається зі Страсного тижня. У Чистий четвер, 9 квітня, традиційно віряни вмиваються до світанку, наводять лад у домі та починають пекти паски. Страсна п’ятниця, 10 квітня, є найсуворішим днем посту, коли бажано утримуватися від їжі до виносу Плащаниці.
У ніч на Великдень або рано-вранці українці йдуть до храмів освячувати великодні кошики. До нього обов’язково входять паска як символ Христа, крашанки та писанки, що уособлюють воскресіння, а також м’ясо, сир, масло, сіль та хрін, кожен з яких має своє символічне значення. Після служби родина збирається за святковим столом. Трапеза розпочинається з молитви та розрізання освяченого яйця, а традиційне вітання «Христос Воскрес!» з відповіддю «Воістину Воскрес!» супроводжується триразовим цілуванням у щоки.
З Великоднем пов’язано безліч народних повір’їв. Наші предки вірили, що дії у цей день впливають на долю протягом усього року. Категорично заборонялося шити, прибирати, працювати в полі чи будувати, а також лихословити та злитися. Гарно спечена паска вважалася доброю ознакою щасливого та ситого року. Дівчата, що мріяли про заміжжя, пошепки просили “нареченого, у чоботях та при острогах”, вірячи в особливу силу молитви у цей день. Також крихти від освяченої паски ніколи не викидали, а віддавали птахам або закопували на городі «на врожай».
